Father's Lasochka.

Жила-була дівчинка на ім’я Ласочка. Всі її так називали, бо вона була ніжною, як промінь сонця на весняному полі, і доброю, як свіже повітря після дощу. Але найбільше її любив тато. Він завжди називав її своєю особливою Ласочкою і часто говорив: "У тобі, доню, ховається цілий Всесвіт. Ти навіть не уявляєш, яка ти велика всередині". Одного дня Ласочка задумалася над татомими словами. Вона була маленькою татовою дівчинкою, і їй здавалося, що Всесвіт — це щось величезне, далеке, зіркове, як небо над головою. "Як же я сумніваюся, що можу ховати цілий Всесвіт у собі, якщо я така маленька?" — питала вона себе.